Просте, прозоре опитування

Який саме сценарій перемоги України ви вважаєте найвирогіднішим?

Будь які думки які вам дають надію: прості, складні, навіть неймовірні. Але не через формулювання "найприйнятніший" чи "бажаний", бо з бажаннями і так у нас і так все гарно, їх публічно вже висловленно сотні разів. А саме той сценарій перемоги, в реальність якого ви вірите, та сподіваєтесь.

Тільки без ШІ варіантів.

Пам'ятаю як на початку війни ходив по місту та дивився як люди заклеюють на вивісках цю літеру, а зараз дивлюсь, що вже ніхто більше не скриває її.

Так ось, вас вона теж вже не тригерить? Чи може й ніколи не тригерила?

Просто оцініть риторику. Навіть коли вони вже змушені визнати свої злочини, то це зробили "польскі партизани" і просто "вбили", а коли мова про українців, то це "націоналісти" і "забили".

Ну, і звісно те, що вони робили, це відплата. Тобто, коли ти окупуєш теріторію сусідей, забороняєш мову, забираєш власність, висіляєш людей, а ще створюєш концтабори для них, отримуєш по єбалу за це, а потім вбиваєш ще більше цивільних, то це "відплата". Ну це прям як рузьке відплата.

може з легкого пластиліну

На парі іноземною мовою нам часто дають завдання писати твори, де ми розтлумачуємо картини/фотографії/короткометражки/реклами/тощо. Під тлумачити я маю на увазі розжовувати кожну деталь та її значення, по типу «цією трояндою на чорному тлі автор хотів нам показати те і те, а те, що у неї немає голок та лише один листок вказує на се і се» і тп.

Я максимально не вмію робити подібні штуки. Я взагалі не бачу символізму в багатьох речах. Для мене це просто гарні фото/картини/тощо. Деякі світлини/тд справді мають якийсь прихований, але нескладний сенс, але його можна вмістити у трьох реченнях, коли текст треба розтягнути на багато знаків.

Я просто дурна і потрібно більше вчитися думати і писати чи це просто моя риса?

Звертаюсь до чинних військових, а також ветеранів. Як ви справлялись із відчуттям втоми від служби? Цікавить не конкретна втома від завдання, чи роботи, а це відчуття загальної втоми, коли ти вже нічого не хочеш, робиш все через силу, і навіть, коли вертаєшся з позиції, це відчуття не пропадає, а іноді навіть посилюється. Бо я чудово розумію, що швидке повернення додому гарантоване тільки в одному випадку... Буду дуже вдячний за ваші поради, відповіді, історії.

Я дівчина 20 років і ніколи не була в стосунках. Окрім того, що я не надто соціальна і не є прям ідеально конвенційно привабливою, у мене є ще одна велика проблема: У мене занадто специфічний типаж і я не можу його змінити. Ну буває рідко, що мені подобаються люди, які в нього не вписуються, але це щось ситуативне.
Мене приваблюють худі, достатньо мініатюрні і з фемінними рисами хлопці, простими словами, «фембої», а також високі, накачані, з маскулінними рисами жінки. І ні, це не рофл, аби просто виділитися, це реально мій типаж. Коли я сиділа на сайтах знайомств я скіпала більшу частину анкет не через те, що люди були якісь погані чи негарні, а через те що 99% там це просто звичайні маскулінні мужики і фемінні жінки, а мені це ну просто не заходить. Якби я була чоловіком то сказала би «член не встає», просто ну ніяк. Може це фетиш чи щось таке, але маємо що маємо.
Не знаю що з цим робити.
Проблема в тому, що я просто навіть не уявляю де шукати таких людей, що чоловіків, що жінок, які не вписуються в гендерні стереотипи, де вони водяться? Якщо хтось знає, то підкажіть, бо мені здається я залишуся сама через такі специфічні вподобання…

Мені 25, живу поки в Польщі, працюю на складі по 12-8 годин 6/1. Зараз їду по роботи і відчуваю, що все моє тіло трусить, і видимих причин для цього не має, я добре спала, навіть трохи забагато, добре поїла, та і на роботу я хочу, але такий не покій в середені що аж плакати хочеться. Стан не покою в мене вже давно, місяців 5, а то і більше. До психолога і психіатра, я не могла звернутись тому що не мала грошей до цього, та і зараз, я маю запис до психіатра аж наприкінці січня, до цього думаю звернутись до платного психіатра з України, але поки ще шукаю до кого саме.На даний момент, я прихожу на работу з валідолом, паралельно беру гліцин, чогось більшого я не можу купити бо треба рецепт. Може хтось був в такій же ситуації? Як заспокоїтися? Як протягнути ще трохи часу до того коли отримаю допомогу?

Я доволі слабкий фізично і доволі швидко втомлюсь від розумової діяльності (навчання, роботи). Чи було у вас таке і чи допомогла вам навчатися. Чомусь здається, що якщо будеш фіз. Сильним не будеш так швидко втомлюватись, бо тіло не буде відволікати.

Всім привіт. Я - репетиторка англійської і нещодавно я повернулася до створення ready-made lessons. Зараз пробую потихеньку вести паралельно кілька соц.мереж, викладаюся на Патреоні. Оскільки в минулому вже була спроба продавати свої матеріали і через неправильний підхід я вигоріла, зараз роблю все максимально чілово. Поки рекламую себе безкоштовно і дивлюся, що з цього вийде. Якщо серед вас є викладачі/репетитори, які навчають англійської (або студенти, які вивчають цю мову), запрошую до себе на сторінку Патреон. Там є як безкоштовні розробки, так і платні за підпискою.

Гроші грошима, це важлива мотивація, але я справді хочу робити щось корисне для своїх колег, бо на даний момент дуже горю цією справою. Буду вдячна будь-якій взаємодії: від пари теплих слів до оформлення безкоштовної/платної підписки, якщо вам сподобалося.

Поштучно теж можна купити, через BlackSea.

Патреон: https://www.patreon.com/cw/golden_dandelions

BlackSea: https://thegoldendandelions.blacksea.in.ua/

Адмін, якщо я порушила якісь правила, вибач, будь ласка, це не зі злого умислу. Всім добра ❤️

неважливо чи вийшло, чи "ще актуально?" вас добило і ви здались, чи річ досі чекає свого часу в шафі

шукаю людей на коротку розмову для навчального проєкту, без жодних продажів

Я от років 15 мабуть, лиш обліковка нова.

Попередня полетіла в бан бо трохи когось там ображав (циганів) і мені сказали па-па.

Сиджу тут напливами, то півдня, то тиждень не приходжу.

Навіщо у словосполученні колісне крісло, слово крісло виносити на початок?

Ми ж не кажемо телефон чорний, а чорний телефон. Чому тут інакше?

Перший пост тут.

Працюю над гумористичною грою про Васю, який набухався і прокинувся у зачарованому саду Шевченка. Він не може з нього вибратися і тому питає про допомогу місцевих бабайок. Вони йому допомагають, але лише якщо Вася допоможе першим і якщо він до цього їм не насолить. Сад поділений на 4 секції, дві північна, південна, майдан незалежності і колишній каскад - відкриваються поступово. У грі немає бойової системи, все вирішується пазлами, діалогами і моральними виборами. Працювати над нею почав тиждень тому, повноцінних функціональних квестів у ній поки немає, лише технічні плейсхолдери. Будівель теж немає, лише коробки з дефолтними текстурами - треба сходити, пофоткати. І туман поки який є, з безкоштовних наборів - потім підкручу для більшої краси. Зараз основний фокус на написання сюжету. Плануються 4 кінцівки - Вася виходить з парку, Вася виходить з парку, але за його голову виставлена винагорода, Вася залишається в парку назавжди і секретна кінцівка.

Що думаєте? Що порадите?

Купив квитки на концерт, але змінилися плани. Повернути квиток - втратити частину коштів. Як провести онлайн продаж без ризиків для мене та покупця?

Якщо комусь цікаво, то один білет на виступ Sabakka, 24го жовтня у Львові:)

Мені здається, найбільше варто остерігатися не тих, хто багато говорить і погрожує, а тих, хто спокійно живе, мало кому довіряє й не намагається нічого довести навколишнім.
Особливо коли людина вже пережила стільки розчарувань, що перестала боятися чужої думки.
Але чи справді відсутність страху робить людину сильнішою? Чи, навпаки, вона може зробити її небезпечною навіть для самої себе?
Що ви думаєте про людей, яким більше не потрібне схвалення інших?